Що сниться котам і собакам, і як учені намагаються це з’ясувати?
Коли ваш собака уві сні раптом почне перебирати лапами, а кіт заворушить вусами чи тихенько нявкне, цілком можливо, що в цей момент десь у його власному світі щось відбувається.
А от що саме він там бачить — знайому кімнату, прогулянку, гру, іншу тварину чи вас — це вже зовсім інше питання.
І воно виявилося настільки цікавим, що науковці придумали доволі незвичайні способи знайти на нього відповідь.
Коти, які показали свої сни
Одним із учених, які допомогли нам зазирнути у світ сновидінь тварин, був французький нейрофізіолог Мішель Жуве — один із найвідоміших дослідників сну XX століття.
Ще наприкінці 1950-х років, вивчаючи сон котів, Жуве звернув увагу на дивний парадокс. Під час REM-сну мозок тварини залишається дуже активним, але м’язи тіла майже повністю втрачають тонус. Сам Жуве тому й назвав цю фазу «парадоксальним сном».
У 1960-х роках експерименти Жуве та його колег показали, що за цим своєрідним «вимкненням» м’язів стоять структури стовбура мозку. Коли вчені порушували роботу ділянок мозку, які під час REM-сну пригнічують рухову активність, відбувалося дещо дивовижне: кіт продовжував спати, але його тіло вже не залишалося нерухомим.
Сплячі коти починали піднімати голову, вставати, рухатися, озиратися, ніби щось шукали. Деякі демонстрували рухи, схожі на переслідування здобичі або напад. При цьому фізіологічні показники свідчили, що тварини продовжували перебувати у фазі REM-сну.
Звичайно, кіт не міг прокинутися й розповісти дослідникам, що саме він щойно бачив. Тому ці експерименти не доводять, що вчені буквально побачили зміст котячих снів. Але вони показали дещо надзвичайно важливе: під час REM-сну мозок тварини здатний запускати складні моделі поведінки, які зазвичай залишаються прихованими через природне розслаблення м’язів.
Саме роботи Жуве стали одним із фундаментальних кроків до сучасного розуміння REM-сну — і дали науковцям вагомі підстави припускати, що тварини не просто сплять, а переживають уві сні щось схоже на наші сновидіння.
Першу частину статті читайте тут.
